Культура поведінки

Мета. Навчити дітей основам культурної поведінки.     Виховувати  доброзичливе ставлення до оточуючих.

Хід години спілкування

Поговорімо, діти, про культуру, про те, як треба звертатись до людей, щоб кожному було приємно з вами спілкуватись, і щоб про кожного з нас люди могли сказати, що ви - людина вихована, культурна. Для цього треба вміти поводитися серед людей, знати правила поведінки, вживати у у своїй мові «чарівні слова», які додають чарівності кожній людині, яка їх вживає.

Стати культурною людиною не так вже і важко, треба всього-навсього лиш завжди тримати в порядку робоче місце. Акуратність робочого місця характеризує культуру праці, виключає витрати часу на відшукування потрібних речей. Деякі люди люблять, щоб на їхньому робочому місці був творчий непорядок.

До порядку важливо саме привчатися. Для цього потрібно постійно підтримувати його і на своїй парті; не розкидати книг, зошитів, завжди класти їх на місце; охайно і послідовно вести всі записи.

Культурна людина обов’язково складає для себе режим дня. Розподілити свій час за суворим графіком неважко. Лише спочатку, для того щоб виконувати його, потрібна наполегливість, сила волі. З часом розпорядок стає звичним і виконується як щось само собою зрозуміле.

Добре виховану людину відзначає саме вміння привітатися. Правильна манера вітатися не тільки характеризує добрий тон, вона здатна передати іншій людині заряд бадьорості, піднести настрій.

Культурна людина уважна не тільки щодо знайомого, але, як говориться, і щодо першого зустрічного. Вона допоможе старому перейти вулицю, запропонує жінці піднести чемодан, коли бачить, що їй тяжко. Але ніколи не підійде до незнайомого чоловіка без потреби, не дозволить собі надокучати йому своєю «люб’язністю», бути настирливою.

Зустрівши знайомого, інтелігентна людина завжди намагається привітатися першою і не роздумує над тим, кому це належить зробити за рангом. Звертаючись до людей, примірюйте завжди до себе слова і вчинки і думайте: «Як би мені було, щоб я відчував, коли б до мене так звернулись, як я оце роблю?»

А от коли ви дітей не знаете, а треба до них звернутись, то як тоді бути?

Коли пред вами дівчина-старшокласниця, старша дівчина, а імені ви не знаєте, то як звернетесь?

От вам треба звернутися до дорослої людини, то як скажете?

Уявімо собі: йде жінка, вона над чимось замислилась, а ви хочете в неї щось запитати, як ви звернетесь?

Скажімо, така ситуація: люди стоять і розмовляють, а вам конче треба до неї щось запитати, як тоді бути?

І ніколи не губіть «чарівних слів», без них, як без рук, нічого не зробиш, нічого не доб’єшся. Іх зовсім небагато, але вони мають надзвичайно велику вагу у нашій мові - це слова: прошу, пробачте, дякую, спасибі, вибачте, будь-ласка, вдячний вам, щиро дякую.

Ось ці прості, живі слова

Не забувайте, діти!

Від них і радість ожива,

В очах промінчик світить.

Від цих чарівних, добрих слів

Тепліше людям жити.

Якщо ти їх не говорив,

То треба говорити!

Важливо говорити  добрі слова і думати тільки про добре, зичити всім людям добра, здоров’я, щастя, удачі. «Доброму завжди добре», - каже народна мудрість, і недаремно, бо вже давно підмітили, що до добрих людей приходить добро, а до злих - те, що заслужили. А звідси і висновок: хочеш, щоб до тебе ставилися добре, то будь і ти добрим до інших. От вам і золоте правило, діти.

Я думаю, що прослухавши наші розповіді, ви візьмете для себе багато чого корисного і не будете робити помилок. Завжди, коли щось робитимете, перш за все добре подумайте.